"Традиції втілені у вишиванці "

Вишиванка

Не нитка й голка, не просто шовковий шлях,

Це пам'ять роду, що в серці живе.

В кожнім візерунку — молитва, що мовчала,

І шепіт давній, що крізь роки пливе.

Земля-колиска, де ружі цвіли,

І руки мами, що ніжно вели.

Червона калина — то кров'ю палка,

А чорна, як ніченька, доля гірка.

В орнаменті вічність, що в час заплетена,

Надія на щастя, віра міцна.

Вона обіймає, як рідна рука,

І біль, і радість — все крізь сторіччя струмка.

Одягнеш її — і мовчазно співаєш,

Як поле пшеничне, що вітер гойдає.

І сила народу в тобі прокидається,

Коли душа у вишиванці єднається.

Це не полотно, а незламна душа,

Що крізь віки свою волю несе.

Оберіг натільний, що гріє й веде,

І кличе до світ

ла, до волі, до себе.